Учнями 10 класу та вчителем історії Клецко Ю.М. був проведений урок-реквієм "Ваш подвиг не забудемо ніколи".
Учні розповіли про традиції, за якими Україна відзначала 9 травня День Перемоги. Святкування за цим (пост)радянським зразком не відповідали історичній пам’яті українського народу і загальноєвропейським традиціям, призводили до ігнорування трагічних сторінок ІІ світової війни, закріплювали в свідомості культ війни. Результатом цього стало домінування історичних міфів, перманентне протистояння в суспільстві та посилення впливу Російської Федерації на громадське та політичне життя в Україні.
Завдяки Указу Президента «Про заходи з відзначення у 2015 році 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі та 70-ї річниці завершення Другої світової війни» та Закону «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років» Україна розпочинає нову традицію святкування 8 та 9 травня в європейському дусі пам’яті та примирення.
Також, під час перегляду декількох відео, учні дізналися про величезні втрати українського народу під час Другої світової війни, послухали інтерв'ю з ветеранами, які побували на "фабриках смерті".
Та жаль, наша війна за велику перемогу ще не завершилась. З березня 2014 року наша країна знаходиться в стані неоголошеної війни. Багато страждань випало на долю нашого народу за цей час, але він проявив свій незламний дух.... Ми пам'ятаємо, якою страшною трагедією для українців була Друга світова війна, що агресора зупинили спільними зусиллями об'єднані нації, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам'ять робить нас сильнішими. Вона — запорука неминучості нашої перемоги сьогодні. Учні й вчителі хвилиною мовчання вшанували загиблих під час Другої світової війни та АТО.
Пам'ять вічно жива!
Герої не вмирають!
Герої вічно живі!
У тиші урочистій до Пам’яті йдем,
Що в серці відлунює грізно.
У святому мовчанні над вічним вогнем
Схиляється наша Вітчизна.
Уклонимось тим, хто поліг у бою,
Хто покрив землю рідну собою.
Усім поіменно, хто впав у бою,
Хто відстояв нашу свободу.
Згадаємо всіх поіменно,
Серцем згадаємо своїм.
Це потрібно не мертвим,
Це потрібно живим.