Практичний психолог Шварц Оксана Вікторівна підібрала ряд рекомендацій щодо надання першої психологічної допомоги в екстремальних ситуаціях.

ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА СИТУАЦІЇ СТРАХУ:

  • Покладіть руку постраждалого собі на зап'ястя, щоб він відчув ваш спокійний пульс. Це буде для нього - сигналом: "Я зараз поруч, ти не один!".
  • Дихаєте глибоко і рівно. Спонукуйте потерпілого дихати в одному з вами ритмі (психологічне підстроювання під спокійний подих людини, яка надає допомогу).
  • Якщо потерпілий   говорить,   слухайте   його,   виявляйте зацікавленість, розуміння, співчуття.
  • Зробіть потерпілому легкий масаж найбільш напружених м'язів тіла, якщо іде в даній ситуації припустимо.

Страх - емоція, що виникає в ситуаціях загрози біологічному існуванню індивіда і спрямована на джерело дійсної чи уявної небезпеки.

Поведінка людини в екстремальній ситуації багато в чому визначається емоцією страху, щодо визначених меж може вважатися фізіологічно нормальною, оскільки вона сприяє екстреній мобілізації фізичного і психічного стану, необхідного для самозбереження. При втраті критичного відношення до власного страху, людина втрачає можливості контролювати свої дії і приймати логічно обґрунтовані рішення, а також виникає стан паніки. У залежності від характеру погрози - інтенсивність і специфіка переживання страху варіює в досить широкому діапазоні відтінків: побоювання, острах, переляк, жах.

Якщо джерело небезпеки не визначене чи не усвідомлене, виникає стан тривоги.

До основних ознак страху відносяться:

  • напруга м'язів (особливо лицьових);
  • сильне серцебиття;
  • прискорений поверхневий подих;
  • знижений контроль над власною поведінкою;
  • зменшення слиновиділення /пересихання в роті/ Панічний страх, жах може спонукати до втечі, чи викликати заціпеніння, агресивне поводження. Поряд із психічними розладами нерідко відзначаються нудота, запаморочення, прискорене сечовипускання, непритомність. Сприйняття простору змінюється, спотворюється відстань між предметами, їхні розміри і форма. Часом навколишнє представляється "нереальним", причому це відчуття зберігається протягом декількох годин після впливу. Тривалими можуть бути і рухові ілюзії (відчуття хитання землі, польоту, плавання і т.д.).

При реакціях страху свідомість звужена, людина погано контролює себе, хоча в більшості випадків зберігаються доступність зовнішнім впливам, вибірковість поведінки, можливість самостійно знаходити вихід зі скрутного положення. Спеціалісти вважають, що відважних психічно нормальних людей не існує. Мова йде лише про ступінь контролю над реакціями страху. У підготованого до екстремальної ситуації професіонала це відбувається швидше ніж у постраждалих, у яких довше зберігається розгубленість, бездіяльність, суєтність.

ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА СИТУАЦІЇ АПАТІЇ: 

  • Поговоріть з  потерпілим.  Задайте  йому  кілька простих питань: "Як твоє ім'я?"; "Як ти себе почуваєш?"; "Хочеш їсти?".
  • Проведіть потерпілого до місця відпочинку, допоможіть зручно влаштуватися (обов'язково зняти взуття).
  • Візьміть потерпілого за руку чи покладіть свою руку йому на чоло.
  • Дайте потерпілому можливість поспати чи просто полежати.
  • Якщо немає можливості відпочити (подія на вулиці, у громадському транспорті, чекання закінчення операції в лікарні), то більше говоріть з потерпілим, залучайте його до будь-якої спільної діяльності (прогуляйтеся, сходіть випити чаю чи кави, допоможіть оточуючим, нужденним у допомозі). 

Апатія - стан, що характеризується емоційною пасивністю, нечутливістю, байдужістю, бездушністю, послабленням потреб та інтересів. Протікає на фоні зниженої фізичної та психічної активності. Може виникнути після тривалої напруженої, але безуспішної роботи; чи в ситуації, коли людина терпить серйозну невдачу, перестає бачити сенс своєї діяльності; чи коли не вдалося когось врятувати, або у лихо потрапила близька людина.

Навалюється відчуття утоми — такої, що не хочеться ні рухатися, ні говорити, рухи і слова даються на превелику силу.

      У душі — порожнеча, байдужість, незмога навіть на прояв почуттів. Якщо людину залишити без підтримки і допомоги в такому стані, то апатія може перейти в депресію (важкі і болісні емоції, пасивність поведінки, почуття провини, відчуття безпорадності перед обличчям життєвих труднощів, безперспективність і т.д.).

У стані апатії людина може знаходитися від декількох годин до декількох тижнів.

Основними ознаками апатії є:

  • байдуже відношення до оточуючих;
  • млявість, загальмованість;
  • повільна, з довгими паузами, мова.

ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА В СИТУАЦІЇ СТУПОРУ: 

  • Зігніть потерпілому пальці на обох руках і пригорніть їх до основи долоні. Великі пальці повинні бути виставлені назовні.
  • Кінчиками великого    і    вказівного    пальців   масажуйте потерпілому точки, розташовані на чолі, над очима рівно посередині між лінією росту волосся і бровами, чітко над зіницями.
  • Долоню вільної  руки   покладіть   на   груди потерпілого. Підлаштуйте свій подих під ритм його подиху.
  • Людина, знаходячись у ступорі, може чути і бачити, тому говоріть йому на вухо тихо, повільно й чітко те, що може викликати сильні емоції (краше негативні). Необхідно будь-якими засобами домогтися реакції потерпілого, вивести його з заціпеніння. 

Ступор - це стан нечутливості, отупіння, нерухомості в людині, який виникає при психічних, травматичних ушкодженнях (напад, жорстоке насильство), коли людина затратила на виживання стільки енергії, що сил на контакт із навколишнім світом уже немає.

Ступор може тривати від декількох хвилин до декількох годин. Тому, якщо не допомогти і потерпілий пробуде в такому стані досить довго, це може привести до його фізичного виснаження.

Основними ознаками ступору є:

  • різке зниження чи відсутність довільних рухів і мови;
  • відсутність реакцій на зовнішні подразники (шум, світло, дотики, щипки);
  • "застигання" у визначеній позі, заціпеніння, стан повної нерухомості;
  • можлива напруга окремих груп м'язів. 

ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА В СИТУАЦІЇ РУХОВОГО ЗБУДЖЕННЯ: 

  • Використовуйте прийом "захоплення": знаходячись позаду, просуньте свої руки потерпілому під пахви, пригорніть його і злегка перекиньте на себе.
  • Ізолюйте потерпілого від оточуючих.
  • Говоріть спокійним голосом про почуття (що він відчуває, що його хвилює в даній ситуації, що йому хочеться в даний момент).
  • Не сперечайтеся з  потерпілим,  не  задавайте  питань, у розмові уникайте фраз з часткою "не", що відносяться до небажаних дій (наприклад: "Не біжи", "Не розмахуй руками", "Не кричи").

Пам'ятайте, що потерпілий може заподіяти шкоду собі й іншим.

Рухове порушення звичайно триває недовго й може перемінитися нервовим тремтінням, плачем, а також агресивним поводженням. 

Рухове збудження. Іноді потрясіння від критичної ситуації (вибухи, стихійні лиха) настільки сильне, що людина просто перестає розуміти, що відбувається довкола неї. Вона не в змозі визначити, де вороги, а де помічники, де небезпека, а де порятунок. Людина втрачає здатність логічно мислити і приймати рішення, стає схожою на тварину, що зачинили в клітці.

Основними ознаками рухового порушення є:

  • різкі рухи, часто безцільні і безглузді дії;
  • ненормально голосна мова чи підвищена мовна активність (людина говорить без зупинки, іноді абсолютно безглузді речі);
  • часто відсутня  реакція  на навколишніх   (на зауваження, прохання, накази).

ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА В СИТУАЦІЇ АГРЕСІЇ: 

  • Зведіть до мінімуму кількість оточуючих.
  • Дайте потерпілому     можливість     "випустити     пару" (наприклад, виговоритися,   викричаться   чи   "побити"   подушку) Деструктивну енергію переводимо в конструктивну.
  • Намагайтеся, по можливості, прямим поглядом не дивитися в очі агресивної людини, тому що це сприймається завжди як виклик.
  • Демонструйте доброзичливість. Навіть якщо ви не згодні з потерпілим, не звинувачуйте його самого, а висловлюйтеся з приводу його дій. Інакше агресивне поводження буде спрямоване на вас. Не можна говорити: "Що ж ти за людина!" Варто сказати: "Ти жахливо злишся, тобі хочеться усе рознести вщент. Давай разом спробуємо знайти вихід з цієї ситуації".
  • Намагайтеся, при    сприятливій    ситуації,    розрядити обстановку смішними коментарями чи діями.
  • Агресія може бути погашена також страхом покарання. Але це не у всіх випадках допомагає.
  • Доручіть потерпілому роботу, пов'язану з високим фізичним навантаженням. 

Агресія - поведінка при якій дії направлені на нанесення фізичних або психічних пошкоджень. Агресивне поводження — один з мимовільних способів, яким організм людини "намагається" знизити високе внутрішнє напруження. Прояв злості чи агресії може зберігатися досить тривалий час і заважати самому потерпілому та оточуючими.

Основними ознаками агресії є:

  • роздратування, невдоволення, гнів (по будь-якому, навіть незначному приводу);
  • нанесення оточуючим ударів   руками    чи    будь-якими предметами;
  • словесна образа, лайка;
  • м'язова напруга;
  • підвищення кров'яного тиску;
  • почервоніння шкірних покривів;
  • напруженість м'язів обличчя;
  • пильно-зухвалий погляд агресора.

Якщо не надати допомогу розлютованій людині, це приведе до небезпечних наслідків: через зниження контролю за своїми діями людина буде робити необдумані вчинки, може нанести каліцтва як собі (ауто агресія) так і іншим. 

ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА У СИТУАЦІЇ НЕРВОВОГО ТРЕМТІННЯ:

Потрібно підсилити тремтіння для скидання надмірної емоційної напруги.

  • Візьміть потерпілого за плечі і сильно, різко потрясіть протягом 10—15 секунд.
  • Продовжуйте розмовляти з ним, інакше він може сприйняти ваші дії як напад.
  • Після завершення   реакції   необхідно   дати   потерпілому можливість відпочити. Бажано укласти його спати.

НЕ МОЖНА:

  • обіймати потерпілого чи притискати його до себе;
  • укривати постраждалого чимось теплим:
  • заспокоювати потерпілого, говорити, щоб він узяв себе в руки. 

Нервове тремтіння. Після екстремальної ситуації досить часто в потерпілого з'являється неконтрольоване нервове тремтіння (людина не може за власним бажанням припинити цю реакцію). Так організм "скидає" напругу.

Якщо цю реакцію зупинити, то напруга залишиться всередині, у тілі, і викликає м'язові болі, а надалі може привести до розвитку таких серйозних захворювань, як гіпертонія, виразка, захворювання серцево-судинної системи.

Основні ознаки даного стану:

  • тремтіння починається раптово — відразу після інциденту або через якийсь час;
  • виникає сильне тремтіння всього тіла чи окремих його частин - тремор (людина не може тримати в руках дрібні предмети, запалити сигарету);
  • реакція продовжується досить довго (до декількох годин);
  • потім людина  відчуває  сильну   втому   і   має  потребу  у відпочинку.

ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА У СИТУАЦІЇ ПЛАЧУ: 

  • Не залишайте постраждалого наодинці.
  • Встановіть фізичний контакт із постраждалим (візьміть за руку, покладіть свою руку йому на плече чи спину, погладьте його по голові). Дайте йому відчути, що ви поруч.
  • Застосовуйте прийоми    "активного    слухання"    (вони допоможуть    потерпілому     виплеснути    своє    горе):     періодично вимовляєте "ага", "так", кивайте головою, тобто підтверджуйте, що слухаєте та співчуваєте; повторюйте за постраждалим уривки фраз, у яких він виражає свої почуття; говоріть про свої почуття і почуття потерпілого.
  • Не намагайтеся   заспокоїти   потерпілого.   Дайте   йому можливість виплакатися і виговоритися, "виплеснути" із себе горе, страх, образу.
  • Не задавайте питань, не давайте порад. Ваша задача - вислухати. 

Плач. Коли людина плаче, усередині в неї виділяються речовини, що мають заспокійливу дію. Добре, якщо поруч є хтось, з ким можна розділити горе.

Якщо людина стримує сльози, то не відбувається емоційної розрядки, полегшення. Коли ситуація затягується, внутрішнє напруження може нанести шкоду фізичному і психічному здоров'ю людини.

ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА У СИТУАЦІЇ ПАНІКИ: 

  • Слід відволікти, хай на короткий термін, увагу людей від джерела страху або збудника паніки.
  • Дати постраждалим можливість хоч на мить забути про страх.
  • В цю хвилину необхідно переключити увагу з дій панікера на людину мислячу, холоднокровну, носія спокою та розважливості.
  • В такій ситуації необхідні владні, й голосні команди, чіткі, обґрунтовані розпорядження.
  • Як тільки  паніка  спаде  -   у  людей  виникає  підвищена активність. її слід зразу використати, залучивши всіх до рятувальних або ліквідаційних робіт.

А якщо паніка вже охопила значну кількість постраждалих? Що робити?

В такому разі людей треба розбити на менші групи, з кожною з яких упоратися буде легше.

Дуже важливим є особистий приклад поведінки лідера, керівника групи:

  • грамотні розпорядження,
  • достовірне викладення фактів,
  • підтримання порядку,
  • особисті приклади мужності та гуманності.

Паніка. Досвід ліквідації наслідків стихійних лих, аварій і катастроф засвідчує, що паніка - це результат необізнаності, низької підготовки людей до дій у надзвичайних ситуаціях, відсутність психологічного загартування.

Щоб попередити паніку, необхідно з самого початку надавати правдиву інформацію про надзвичайну ситуацію, про рятувальні роботи та ліквідацію наслідків лиха.

Активно залучати людей до ліквідації аварії чи стихійного лиха, щоб всі відчували себе причетними до важливих подій.

Якщо паніка виникла необхідно приймати термінові і невідкладні дії для її подолання, тут важлива кожна хвилина.

Надання екстреної психологічної допомоги (самодопомоги) під час перебування в екстремальних ситуаціях

 

 

  

Напишіть нам